Чому Україна продовжує нарощування імпорту картоплі? - УПОА Українська плодоовочева асоціація

Чому Україна продовжує нарощування імпорту картоплі?

Україна продовжує нарощувати імпорт картоплі з сусідніх і ряду інших європейських країн. За даними Державної митної служби України, в січні-жовтні 2020 року був завезено 259,14 тис. тонн картоплі на суму $ 55,09 млн. За аналогічний період 2019 року Україна імпортувала 68,5 тис. тонн картоплі на суму $ 15,7 млн. іншими словами, імпорт зріс майже в чотири рази. Лідируючими країнами, з яких в цьому році завозять «другий хліб», є Білорусь, Нідерланди, Росія.

Як повідомляє EastFruit, за словами експертів, в минулому році на ринку був відзначений дефіцит картоплі, вирощеної промисловим способом, і вже навесні поточного року українцям довелося купувати картоплю, де тільки можливо.

«Коли на ринку навесні і взимку 2019 року з’явився дефіцит картоплі, вирощеної промисловим способом, то вже навесні 2020 роки ми побачили в Україні картоплю з усього світу. Раніше в Україні зустрічалася російська, білоруська, французька картопля. А з 2019 року палітра постачальників розширилася за рахунок Нідерландів, Бельгії, Франції, Греції, Іспанії, Португалії, країн Балтії та інших», – коментує виданню Delo.ua виконавчий директор Української асоціації виробників картоплі Оксана Руженкова.

Однак економіст інвестиційного департаменту Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO) Андрій Ярмак зі свого боку розповів, що аналіз торгівлі картоплею все ж слід вести посезонно, а не за календарний рік, тобто від врожаю до врожаю, інакше тенденції будуть розмиватися. Зазвичай береться розрахунок сезону з липня по червень.

У цьому сезоні (2020/21), в якому пройшло чотири місяці (з липня по жовтень включно) відбулося зниження імпорту картоплі більше, ніж в п’ять разів – з 140 тис. тонн до 27,1 тис. тонн, в порівнянні з тим же періодом попереднього сезону.

«Імпорт виріс в минулому році, тому що багато років поспіль до цього ціни на картоплю були настільки низькими, що не покривали витрат на вирощування. Це, в свою чергу, було наслідком втрати декількох мільйонів споживачів, так як найбільш дефіцитні по картоплі регіони – Донбас і АР Крим перестали бути споживачами української продукції. А виробники, які перебували майже всі на підконтрольній Україні території, залишилися. Тому вони стали відмовлятися від цього збиткового бізнесу саме в 2019 році, що призвело до зниження виробництва, зростання цін і залученню імпортного товару», – говорить економіст FAO Андрій Ярмак.

Також на ринок вплинув карантин, через який по всьому світу закрилися підприємства громадського харчування, що призвело до зупинки заводів з виробництва картоплі фрі і вивільнило величезні обсяги картоплі на ринок. В ЄС картоплю можна було «купити» майже безкоштовно, тому дешева і дуже якісна картопля стала масово завозитися з ЄС в Україну і ряд інших країн. До минулого сезону Україна не імпортувала навіть 1% від власних потреб в картоплі, якщо брати виключно ринок. Тому минулий сезон можна назвати унікальним для локального ринку.

Говорячи про експорт, варто зазначити, що процес отримання експортних документів є досить трудомістким: поле тричі за сезон перевіряє інспектор санітарної служби, проби картоплі тричі аналізує фітосанітарна лабораторія і тільки потім виробник отримує дозвільні документи для експорту, каже Оксана Руженкова. Отримавши статус ділянки вільної від карантинних організмів, український виробник не може бути впевненим в гарантованих поставках картоплі за кордон. Наприклад, коли білоруський ринок насичується російською ранньою картоплею, в 2020 році більше 80 українських фур, які мали необхідні документи, не змогли перетнути білоруський кордон.

У 2020 році Україна експортувала близько 80 тисяч тонн. При цьому, ще три роки раніше експорт становив близько 300 тисяч тонн. Коли фермери зрозуміли, що картопля стала «невиїзною», виробництво почало згортатися, а імпорт наступати.

«У нормальні сезони ми експортуємо зовсім небагато, причому головним чином в Молдову і тільки тому, що маємо хороших виробників упакованої картоплі», – додав Андрій Ярмак.

З іншого боку Україна нічого не зможе зробити з білоруською картоплею, якщо поставки з Росії потраплять під заборону. Білорусь входить до Митного Союзу і в разі, якщо в наступному році в Росії буде хороший урожай, російські трейдери почнуть реекспорт через Білорусь. При цьому Україна не може закрити свій ринок і від Європи через процес інтеграції.

Також зазначається, що промислове картоплярство в Україні не захищене, знаходиться на межі банкрутства. Сусідні держави, такі як Польща, Білорусь і Росія знаходяться в більш вигідному становищі, так як у них картопляне виробництво є дотаційним, відповідно ціни більш прийнятні, ніж в Україні. Якщо реальна вартість вітчизняної картоплі близько 7 гривень / кг, то через дотації російських, польських і підприємств інших країн формують ціну на порядок дешевше.

Без підтримки з боку держави галузь не витримує. Потрібна держдопомога на придбання систем зрошення, проведення сортооновлення, щоб підприємства могли купувати якісний і сертифікований посадковий матеріал, на будівництво картофелесховищ, в яких зараз Україна відчуває дефіцит більш ніж 1300 млн т потужностей.

У вересні 2020 року в рамках робочої поїздки в Херсонську область і під час наради з питань виконання доручень Президента України, Міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Ігор Петрашко поінформував про діючі програми підтримки АПК і нові програми на наступний рік. Зокрема, мова йшла про введення додаткових механізмів державної підтримки галузей виноробства і картоплярства. Також, у співпраці з аграрними асоціаціями, Мінекономіки виробило нові програми державної підтримки в області картоплярства.

«За програмою картоплярства в Мінфін направлений бюджетний запит на суму 160 млн гривень на 2021 рік. Ця програма передбачає компенсацію вартості обладнання для виробництва картоплі, будівництво нових картофелесховищ, підтримку зрошення, компенсацію вартості закупівлі високопродуктивного насіння і введення в експлуатацію цехів переробки картоплі», – додав глава відомства Ігор Петрашко.

Оксана Руженкова підкреслила, що українські підприємства, працюючи шість років в збиток, прийшли до того, що вирощування картоплі трансформується з бізнесу в дуже дороге хобі. Бізнесу доводиться балансувати, роблячи ставку на розвиток інших напрямків отримання доходів, наприклад вирощування більш рентабельних кукурудзи і соняшнику. Фермери, які займаються виключно вирощуванням картоплі, ще не згорнули своє виробництво тільки тому, що раніше придбали дорогу техніку і побудували за зароблені кошти сховища.

Великим агрохолдингам і фермерам, які працюють на площах від 2 тисяч гектарів і вище, покупка систем зрошення по кишені. А коли мова йде про дрібних фермерів, які обробляють до 800 гектарів, таке придбання недоступно. Наприклад, провести систему зрошення на 50 гектарів коштує мінімум 1,5 млн гривень. Ці гроші можна взяти в банку під 27% річних, але дрібний фермер цього робити не буде, так як оборот занадто малий для подібної позики, так як ще потрібно щорічно брати кредит на посадковий матеріал, пальне, добрива, пестициди.

«Зверніть увагу, що при вирощуванні картоплі на 1 гектарі без зрошення фермер витрачає близько 75 тисяч гривень без урахування зарплат. Це тільки насіння, пестициди, добриво і паливо для машини. А щоб виростити на 1 гектарі кукурудзу і отримати істотно більший прибуток, досить 12 тисяч гривень на рік. Якщо виробники не отримають дотації на будівництво картофелесховищ, впровадження зрошення, на покупку насіннєвого матеріалу, то з великою ймовірністю нас може спіткати похмурий сценарій Молдови, яка стала повністю імпортозалежною державою за такою життєво важливою позицією як картопля», – коментує Оксана Руженкова.

В реаліях глобального потепління неможливо вирощувати картоплю без зрошення. Ця тенденція присутня вже на протязі декількох років. Вирощувати і копати картоплю з кожним роком все складніше. При викопуванні картоплі з сухої землі пошкоджується шкірка, плід втрачає товарний вигляд, якість, ціну.

У Росії в цьому році неврожай картоплі. Тому на українських прилавках практично немає російської картоплі, як роком раніше. Білорусь зараз закриває потреби і Росії, і України, так як у них виробничі площі під картоплею в останні роки були рекордно розширені. Наприклад, у них близько 30 крохмальних заводів для переробки картоплі, а в Україні всього 2. У Польщі після двох років посухи в цьому році дуже хороший урожай. Відповідно у них хороша ціна, хороший урожай і є зрошення, тому вони активно ввозять картоплю в Україну.

У вересні до УАВК зверталися трейдери з Німеччини, які хотіли налагодити поставки картоплі в українські супермаркети. Завдяки впровадженню зрошення і гарному врожаю в 2020 році фермери Німеччини реалізують картоплю за ціною 1,50-1,60 грн / кг, а в Україні ціна вже сягає 7-8 грн / кг, на прилавках від 10 грн/кг. Це свідчить про те, що до нас вигідно возити імпортний продукт.

На закінчення Руженкова зазначила, що така ж ситуація була на ринку Чехії, коли вона вступила в ЄС. Їх промислове овочівництво і картоплярство загинули. Вижили лише 4% виробників. Всі інші не витримали конкуренції з більш дешевою продукцією Греції, Іспанії, Франції та інших країн. Тому коли українські депутати говорять, що картоплярство – це високомаржінальний бізнес з рентабельністю понад 40%, це не відповідає дійсності.

Fruit-Ukraine.org