Україна стала найбільшим імпортером цибулі в Європі в перші два місяці 2019 року
За інформацією EastFruit, Україна, несподівано для більшості учасників овочевого ринку, стала другим найбільшим імпортером цибулі в Європі в січні-лютому 2019 року, поступившись лише Великобританії. Більш того, лише п’ять країн в світі за цей період імпортували більше цибулі ріпчастої, ніж Україна: США, Малайзія, Японія, Шрі-Ланка і вже згадана раніше Великобританія.
За перші два місяці 2019 року в Україну було завезено 34,2 тис. Тонн цибулі – більше, ніж в Німеччину – іншого традиційного лідера в ЄС щодо імпорту цибулі. Це був рекордний обсяг імпорту цибулі в Україні за всю історію незалежності.
Цікаво відзначити, що раніше найбільший імпортер цибулі у регіоні, яким традиційно була Росія, в світовому рейтингу опинився в цей раз лише на 16-му місці з імпортом на рівні 13,3 тис.тонн за перші два місяці поточного року. Більш того, Росія в цьому сезоні вже експортувала значні обсяги цибулі в ЄС, що стало справжнім шоком для фермерів Євросоюзу.
Імпорт цибулі в Україні в січні-лютому 2019 року в порівнянні з тим же періодом минулого року виріс в 6 тисяч разів, що було результатом аномальних погодних умов, які призвели до скорочення врожайності цибулі, а також декількома поспіль невдалими для овочівників України сезонами вирощування, коли надлишок цибулі на ринку країни тиснув на ціни і виробники несли збитки. В результаті площі під цибулею під врожай 2018 року суттєво скоротилися. Менші площі при рекордно низькій врожайності і забезпечили настільки істотне зниження виробництва. Аналогічна ситуація склалася на ринку цибулі ЄС, це особливо гостро відчувався в Голландії.
«Не дивлячись на рекордно високі ціни на цибулю в Україні в даний момент, існує реальна загроза нового цінового шоку вже в наступному сезоні, тому що насіння цибулі закуплені виробниками в рекордних кількостях не тільки в Україні, але і в інших країнах регіону», – каже Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО). «Активний експорт цибулі з Казахстану, Узбекистану, Таджикистану та інших країн регіону, а також високі ціни на цибулю в Грузії та Молдові вже привели до зростання інтересу до її вирощування. До нас стали активно звертатися інвестори з цих країн, які раніше взагалі не займалися сільським господарством, але зараз виявляють зацікавленість в тому, щоб інвестувати кошти у вирощування цибулі. Багато з них не прислухаються до наших рекомендацій і відведуть великі площі під цибулю вже під урожай 2019 року, хоча майже всі зізнавалися в тому, що знайти насіння цибулі їм зараз дуже непросто », – зазначає експерт.
У перші два місяці 2019 року основними постачальниками цибулі в Україні були Узбекистан і Казахстан, на які припало 86% всього імпорту. Також значні обсяги цибулі були ввезені з Киргизстану, Вірменії, Нідерландів, Білорусі, Таджикистану, Єгипту і Польщі. З цих країн, тільки Нідерланди поставляли цибулю в Україну в той же період 2018 року.
Експерти відзначають, що разом з підвищеним попитом на професійне насіння цибулі – гібриди та сорти від провідних селекційних компаній, величезним попитом користується також насіння цибулі серед населення України. Також населення активно купує цибулю-сіянку, частина з якої імпортується, так як продукція власного виробництва не покриває наявний попит. Відповідно, слід очікувати зростання виробництва цибулі і в господарствах населення України. Частина цього обов’язково виявиться на ринку, надавши додатковий тиск на ціни продукції.
Проте, на думку аналітиків EastFruit, ціни на озиму цибулю і ранні сорти цибулі цілком можуть бути досить високими. Ймовірно вдалою стратегією для тих, хто істотно розширив площі під урожай 2019 року, може бути реалізація максимальних обсягів цибулі відразу під час збирання, без закладання на тривале зберігання, так як ймовірність поступового падіння ціни на цибулю протягом усього сезону залишається досить високою. Найімовірніше, маятник цін на цибулю може качнути в зворотній бік в новому сезоні. Чи зможе Україна в цих умовах експортувати цибулю, залишається загадкою, адже професійну роботу з експорту абсолютна більшість українських виробників за ці роки не змогла налагодити.