Директора з розвитку УПОА: доступ до води визначатиме конкурентоспроможність плодоовочевого сектору
Світовий плодоовочевий сектор переживає одну з наймасштабніших структурних трансформацій за останні десятиліття. Зростання кліматичної нестабільності стрімко змінює конкурентоспроможність виробників, розподіл інвестицій і довгострокову прибутковість глобального ринку овочів та фруктів, повідомляє УПОА із посиланням на Agricultura.it.
нньою доповіддю Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), у період із 1991 до 2023 року стихійні лиха завдали світовому сільському господарству сукупних збитків на суму $3,26 трлн. За цей самий період плодоовочевий сектор втратив 2,8 млрд тонн продукції.
Таку оцінку наводить міжнародна аналітикиня агробізнесу та Директора з розвитку УПОА Катерина Звєрєва, коментуючи останній звіт FAO щодо збитків, спричинених природними катастрофами.
«Кліматичний шок перетворюється на структурний чинник, який впливає на інвестиційні рішення вздовж усього ланцюга створення вартості. Для плодоовочевого сектору це безпосередньо позначається на прибутковості, інвестиційній привабливості та довгостроковій конкурентоспроможності», — зазначає Катерина Звєрєва.
Особливо відчутним цей тиск є в Європі. Згідно з останнім аналізом Європейського інвестиційного банку, екстремальні погодні явища вже коштують сільському господарству Європейського Союзу близько EUR 28 млрд щороку. Це приблизно 6% загальної вартості продукції рослинництва і тваринництва.
За найжорсткіших кліматичних сценаріїв до 2050 року щорічні втрати можуть зрости ще на 66%.
«Плодоовочевий сектор значно більше вразливий до кліматичних ризиків, ніж багато інших галузей сільського господарства. На відміну від зернових чи олійних культур, виробники овочів і фруктів працюють у дуже вузьких вікнах збирання врожаю, мають високу залежність від ручної праці, повинні відповідати жорстким вимогам до зовнішнього вигляду продукції та потребують швидкої й ефективної логістики. Навіть короткочасне погодне потрясіння може спричинити негайні економічні втрати», — пояснює експертка.
Скорочення маржі стає серйознішою загрозою, ніж втрата врожаю
Багато виробників досі оцінюють кліматичний ризик переважно з погляду можливого зниження врожайності. Однак такий підхід поступово застаріває. Дедалі серйознішою загрозою стає не стільки скорочення фізичних обсягів продукції, скільки стрімке зменшення прибутковості бізнесу.
Навіть якщо обсяги зібраного врожаю залишаються відносно стабільними, рентабельність може швидко погіршуватися через зростання витрат на адаптацію. Йдеться про: зрошення; протиградові системи; страхові премії; холодильну інфраструктуру; додаткові витрати на управління персоналом; післязбиральні втрати. Особливо виразно ця тенденція проявляється у країнах Південної Європи.
«В Італії, Іспанії та Греції повторювані хвилі спеки й дефіцит води підвищують собівартість виробництва в багатьох категоріях, особливо у сегментах ягід, цитрусових, кісточкових фруктів та овочів. Розглянемо приклад черешні. Після складного сезону виробник усе ще може отримати комерційно прийнятний урожай. Однак град безпосередньо перед збиранням, у поєднанні зі зростанням витрат на зрошення та погіршенням якості плодів, може різко погіршити фінансовий результат», — пояснює Катерина Звєрєва.
«Для виробника черешні, ягід чи цитрусових стабільна врожайність більше не гарантує стабільного прибутку. Один сильний град перед збиранням урожаю може лише за кілька днів перетворити підприємство з EBITDA-маржею 15–18% на бізнес із маржинальністю лише 3–5%», — додає експертка.
Це змінює підхід найстійкіших плодоовочевих компаній до оцінювання ризиків. Урожайність залишається важливою, але здатність зберігати маржу в умовах криз стає ще важливішою.
Вода стає найстратегічнішим ресурсом плодоовочевого сектору
Можливо, найважливіша структурна трансформація глобального плодоовочевого сектору пов’язана саме з водою. Згідно з останньою оцінкою Європейського агентства з навколишнього середовища, посуха спричиняє 54% усіх сільськогосподарських втрат у Європі та є головним кліматичним ризиком для галузі.
Інтенсивні опади становлять 21% втрат, заморозки — 16%, град — 9%. На глобальному рівні тиск, пов’язаний із посухами, продовжує посилюватися. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), частка територій, уражених посухою, подвоїлася порівняно з 1900 роком.
Лише у 2025 році майже 30% світової суші зазнали впливу посушливих явищ. Для плодоовочевого сектору наслідки є прямими. Вирощування овочів і фруктів залишається надзвичайно залежним від наявності води, особливо у ключових виробничих регіонах, таких як: Іспанія; Італія; Марокко; Єгипет; Туреччина; Узбекистан. У цих країнах доступ до водних ресурсів дедалі більше визначає: економічну життєздатність садів і плантацій; вибір культур; собівартість виробництва; довгострокову прибутковість.
Посилаючись на останні дані Європейського агентства з навколишнього середовища, Катерина Звєрєва наголошує, що вода перетворюється на центральний стратегічний ресурс плодоовочевого сектору.
«Якщо посуха вже спричиняє 54% сільськогосподарських втрат у Європі, вода неминуче стає одним із найважливіших стратегічних ресурсів для виробництва овочів і фруктів», — зазначає вона.
На думку експертки, ця тенденція лише посилюватиметься. «До 2030 року доступ до надійних систем зрошення може впливати на конкурентоспроможність навіть сильніше, ніж доступність сільськогосподарських земель. Ринок рухається до нової ієрархії, у якій виробники з гарантованим доступом до води матимуть сильніші позиції у формуванні цін і вищу довгострокову стабільність».
Кліматична нестабільність змінює глобальну географію виробництва овочів і фруктів
Кліматична волатильність впливає на виробників нерівномірно. Навпаки, вона прискорює структурний перерозподіл конкурентоспроможності у світовому плодоовочевому секторі. Одні регіони зміцнюють свої ринкові позиції. Інші стають дедалі вразливішими через дефіцит води, підвищення виробничих витрат і зростання кліматичних ризиків.
Потенційні переможці: регіони, що поєднують стійкість, інфраструктуру та низькі витрати
Поки Південна Європа стикається з посиленням посух, дефіцитом води й зростанням собівартості, низка інших регіонів зміцнює свої позиції на глобальному ринку. Потенційними переможцями стають країни, здатні поєднати три ключові чинники: вищу здатність адаптуватися до кліматичних змін; конкурентну собівартість виробництва; експортно орієнтовану інфраструктуру.
Два найбільш показові приклади — Марокко та Єгипет. Спираючись на досвід роботи в аграрних проєктах FAO та Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) у регіоні Близького Сходу і Північної Африки, а також у Європі й Центральній Азії, Катерина Звєрєва наголошує, що цей зсув став особливо помітним протягом останніх п’яти років.
«За останні п’ять років Марокко та Єгипет суттєво зміцнили свої позиції. Ці країни більше не конкурують лише за рахунок низької собівартості. Вони конкурують також ефективністю, інфраструктурою та експортною стратегією», — зазначає експертка.
За її словами, капітал дедалі активніше спрямовується у регіони, здатні забезпечити як високу виробничу ефективність, так і кращу стійкість до кліматичного тиску.
Марокко
Марокко продовжує посилювати свої позиції у таких сегментах: ягоди; томати; цитрусові. Серед головних конкурентних переваг країни: близькість до ринків Європейського Союзу; конкурентна вартість робочої сили; сильна експортна орієнтація; зростання інвестицій у зрошення та захищений ґрунт.
Катерина Звєрєва вважає Марокко одним із найпоказовіших прикладів розвитку плодоовочевого експорту в Середземноморському регіоні. «Марокканський експорт свіжої плодоовочевої продукції до Європи продовжує зростати, особливо в сегментах томатів і лохини. Марокко побудувало одну з найефективніших експортно орієнтованих моделей плодоовочевого сектору в усьому Середземномор’ї. Стратегічні інвестиції у зрошення, захищений ґрунт і логістику вже перетворюються на сильніші ринкові позиції», — зазначає вона.
Водночас у довгостроковій перспективі конкурентоспроможність країни дедалі більше залежатиме від ефективності використання води.
«Навіть такі сильні експортери, як Марокко, стикаються з посиленням тиску на водні ресурси. Довгостроковими переможцями стануть ті, хто зможе підвищувати продуктивність використання води швидше, ніж ринок загалом».
Єгипет
Єгипет продовжує нарощувати ринкову частку в кількох важливих категоріях: цитрусові; цибуля; батат; заморожені овочі. Його основними перевагами залишаються: масштаб виробництва; експортна орієнтація; конкурентна собівартість.
Єгипет став одним із провідних світових експортерів цитрусових і продовжує зміцнювати позиції в багатьох категоріях свіжої плодоовочевої продукції.
Узбекистан
Узбекистан перетворюється на один із найдинамічніших плодоовочевих ринків Центральної Азії. Країна зміцнює позиції у виробництві та експорті: черешні; столового винограду; кісточкових фруктів; овочів.
Серед основних конкурентних переваг: конкурентна вартість робочої сили; значний виробничий потенціал; зростання інвестицій у логістику та сховища.
«Узбекистан стає дедалі конкурентоспроможнішим в експортно орієнтованому плодоовочевому секторі. Інвестиції у холодовий ланцюг, складські потужності та логістику покращують доступ до ринків і підвищують експортний потенціал», — пояснює Катерина Звєрєва.
Регіони високого ризику: зростання витрат і посилення кліматичного тиску
Паралельно кілька ключових плодоовочевих регіонів стикаються з посиленням структурного тиску.Основна проблема полягає не обов’язково у скороченні виробничого потенціалу. Значно серйознішим викликом стає зниження економічної ефективності в умовах дедалі більшої кліматичної нестабільності.
Південь Іспанії
Іспанія залишається одним із провідних європейських виробників овочів і фруктів. Проте повторювані посухи й обмеження на використання води для зрошення створюють дедалі більший тиск на такі сегменти: цитрусові; овочі; ягоди. Обсяги виробництва залишаються високими, однак маржинальність дедалі більше скорочується.
Південь Італії
Південна Італія стикається зі схожими проблемами. Хвилі спеки, посухи та кліматична нестабільність підвищують витрати у виробництві: цитрусових; овочів; кісточкових фруктів. У багатьох категоріях обсяги виробництва залишаються відносно стабільними, однак економічна ефективність поступово погіршується.
Греція
Плодоовочевий сектор Греції дедалі більше потерпає від посухи, високих температур і надзвичайно фрагментованої структури виробництва. Найбільш вразливими є невеликі виробники з обмеженим доступом до капіталу.
Катерина Звєрєва вважає, що Південна Європа входить у значно складніший конкурентний цикл: «Південна Європа втрачає ефективність за рівнем витрат. Дефіцит води, підвищення страхових премій і кліматична нестабільність збільшують собівартість виробництва та чинять суттєвий тиск на маржу».
Ринок поділяється на дві принципово різні бізнес-моделі
«Кліматична волатильність формує дві принципово різні бізнес-реальності», — наголошує Катерина Звєрєва.
Модель 1: стійкі виробники
Такі підприємства зазвичай мають: гарантований доступ до зрошення; протиградові системи; захищений ґрунт; сучасні сховища; потужну післязбиральну інфраструктуру; диверсифіковані експортні канали. Вони краще здатні витримувати зовнішні шоки та захищати свою маржинальність.
Модель 2: вразливі виробники
Такі підприємства часто працюють із: недостатньо розвиненими системами зрошення; обмеженою інфраструктурою; низьким доступом до фінансування; недостатньо диверсифікованими каналами збуту.
Ця бізнес-модель стає дедалі більш нестійкою. Один особливо складний сезон може серйозно підірвати прибутковість і фінансову стабільність підприємства.Катерина Звєрєва також зазначає, що капітал дедалі активніше спрямовується у технології, здатні забезпечити вимірювану віддачу від інвестицій у кліматичну стійкість. Найбільш значні інвестиції сьогодні концентруються у таких напрямах: точне зрошення; захищений ґрунт; системи прогнозування врожаю на основі штучного інтелекту; роботизація; інтелектуальне сортування та калібрування; післязбиральні технології.